Правила виписування рецептів
Наказом №360 N 360 від 19.07.2005 «Про затвердження Правил виписування рецептів та вимог-замовлень на лікарські засоби і вироби медичного призначення, Порядку відпуску лікарських засобів і виробів медичного призначення з аптек та їх структурних підрозділів, Інструкції про порядок зберігання, обліку та знищення рецептурних бланків та вимог-замовлень» затверджені Правила виписування рецептів на лікарські засоби і вироби медичного призначення.
Лікарський засіб (син. медикамент, препарат) – це фармакологічний засіб природного, синтетичного або напівсинтетичного походження, що має властивість попереджати виникнення патологічного процесу або викликати лікувальний ефект при захворюваннях та офіційно дозволений до застосування для лікування хворих уповноваженим на то органом держави (В Україні – Державний фармакологічний центр МОЗ України).
Лікарський препарат – це лікарський засіб у вигляді певної лікарської форми (таблетка, драже, ампула, паста тощо).
Правила виписування рецептів та вимог-замовлень на лікарські засоби і вироби медичного призначення
Загальні вимоги до виписування та оформлення рецептів на лікарські засоби і вироби медичного призначення
Рецепти на лікарські засоби і вироби медичного призначення (далі-Рецепти) виписуються лікарями, фельдшерами, акушерками закладів охорони здоров’я незалежно від форм власності та підпорядкування (далі-медичні працівники). Рецепти на лікарські засоби, вироби медичного призначення, які відпускаються на пільгових умовах чи безоплатно, дозволяється виписувати лікарям державних та комунальних закладів охорони здоров’я, завідувачам фельдшерських, фельдшерсько-акушерських пунктів за узгодженням з органами охорони здоров’я місцевих державних адміністрацій.
1.2. Медичні працівники, які мають право виписувати Рецепти, є відповідальними за призначення хворому ліків та додержання правил виписування Рецептів згідно із законодавством України.
1.3. Рецепти виписуються хворому за наявності відповідних показань з обов’язковим записом про призначення лікарських засобів чи виробів медичного призначення в медичній документації (історія хвороби, медична карта амбулаторного чи стаціонарного хворого). Рецепти виписуються на лікарські засоби, зареєстровані в Україні, крім випадків, передбачених чинним законодавством.
1.5. Лікарі, які займаються приватною медичною практикою, на рецептурних бланках у верхньому лівому куті зазначають свою адресу, номер ліцензії та дату її видачі.
1.6. Рецепти обов’язково виписуються на:
— рецептурні лікарські засоби;
— безрецептурні лікарські засоби, вироби медичного призначення у разі відпуску їх безоплатно чи на пільгових умовах;
— лікарські засоби, які виготовляються в умовах аптеки для певного пацієнта.
1.7. Рецепти виписуються на рецептурному бланку форми № 1 (ф-1) та спеціальному рецептурному бланку форми № 3 (ф-3), зразок якої затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 № 58 «Про затвердження Порядку здійснення контролю за обігом наркотичних (психотропних) лікарських засобів» (із змінами), та виготовляються друкарським способом.
1.8. Нанесення на рецептурний бланк будь якої рекламної інформації забороняється.
1.9.Назва лікарського засобу, його склад, лікарська форма, звернення лікаря до фармацевтичного працівника про виготовлення та видачу лікарських засобів пишуться латинською мовою. Скорочення латинських прописів дозволяються тільки відповідно до прийнятих у медичній і фармацевтичній практиці. Забороняється скорочення близькі за найменуванням інгредієнтів, що може призвести до плутанини відносно того, який лікарський засіб приписано.
Источник
Медичним працівникам
Категорії
Як виписувати електронний рецепт на «Доступні ліки»: інструкція для лікарів
З 1 квітня 2019 року програму «Доступні ліки» почне адмініструвати Національна служба здоров’я України. З цього часу електронний рецепт на ліки за програмою можна виписувати виключно в електронній системі охорони здоров’я. Виписувати такі рецепти можуть усі лікарі первинної ланки, які працюють у медзакладах-партнерах Національної служби здоров’я: комунальних, приватних та лікарі-ФОПи.
Відтепер не має значення, де проживає пацієнт і де рецепт був виданий.
Завдяки переходу програми реімбурсації «Доступні ліки» до НСЗУ пацієнти зможуть отримувати ліки за рецептом у будь-якій аптеці в Україні, яка бере участь у програмі. Це розширить можливості лікарів первинної допомоги виписувати ліки за програмою для усіх пацієнтів, які підписали з ними декларації. Це стосується усіх лікарів первинної ланки, які працюють у медзакладах-партнерах Національної служби здоров’я: комунальних, приватних та лікарів-ФОП.
Оформлювати рецепти за програмою лікарі будуть в електронній системі охорони здоров’я за допомогою медичної інформаційної системи, яка встановлена у медзакладі. Для цього в ній повинен бути відповідний модуль.
Наразі за електронним рецептом відпускатимуться препарати за програмою «Доступні ліки». Виписати їх може лікар первинки — сімейний лікар, терапевт, педіатр для пацієнта, який підписав із ним декларацію. Під час візиту пацієнта лікар відкриває карту пацієнта у своїй медичній інформаційній системі і розпочинає або продовжує медичний епізод. Далі лікар має виконати такі кроки:
1. У відповідному розділі вибрати «Виписати рецепт».
2. Заповнити інформацію про лікарський засіб:
3. Під час виписування електронного рецепту лікар разом з пацієнтом мають перевірити, чи номер мобільного телефону, зазначений в декларації є актуальним і належить пацієнту. У системі відображаються код мобільного оператора і останні цифри номера телефону.
4. Якщо зазначений у системі номер мобільного телефону для автентифікації не актуальний/не належить пацієнту/пацієнт не має до нього доступу, електронний рецепт не може бути виписаний.
У цьому випадку пацієнт (або лікар на прохання пацієнта) має подати заяву в НСЗУ про скидання методу автентифікації. В результаті з декларації буде видалено неактуальний номер мобільного телефону і пацієнт може подати нову декларацію про вибір того самого (або іншого) лікаря, вказавши актуальний номер телефону для автентифікації. Цей номер телефону може збігатися з контактним номером телефону пацієнта, або відрізнятися від нього. Саме на номер телефону для автентифікації прийде СМС з кодом підтвердження для укладення декларації. Також на цей номер будуть приходити СМС із номером і кодом підтвердження електронного рецепту.
5. Якщо номер телефону правильний, лікар виписує рецепт у системі й накладає свій ЕЦП або КЕП.
6. Пацієнту приходить СМС з номером рецепту та кодом підтвердженням.
8. За необхідності або на прохання пацієнта лікар роздруковує пацієнту консультаційний висновок, який містить розділ з призначеннями, зокрема призначенням ліків. В ньому зазначається інформація про виписані ліки та номер електронного рецепту.
Національна служба здоров’я на зв’язку з 436 юридичними особами аптек. Це приблизно 6,6 тисяч точок продажу по всій країні країні. Коли вони укладуть договір з НСЗУ, пацієнти зможуть отримати в цих аптеках препарати за програмою «Доступні ліки» безоплатно або з незначною доплатою.
Источник
Правила виписування рецептів на лікарські препарати
РЕЦЕПТУРА
Державна фармакопея України (ДФУ)в нашій країні є основним законодавчим документом у галузі фармації. ДФУ гармонізована з Європейською фармакопеєю.
Державна фармакопея, крім фармакопейних статей на лікарську рослинну сировину і лікарські засоби, котрі мають високі якісні показники, найбільшу терапевтичну цінність і широко використовуються у медичній практиці, включає загальні методи фізико-хімічного та біологічного аналізу, відомості про реактиви, титровані розчини, індикатори та інші матеріали і містить загальні норми, вимоги стосовно лікарських засобів. Державна фармакопея має законодавчий характер.
Аналітично-нормативна документація (АНД)—матеріали, які містять методи аналізу лікарського засобу, а також інша документація, що дозволяє контролювати його якість. Затверджена АНД набуває сили стандарту. Дотримання вимог, викладених в АНД, є обов’язковим для всіх підприємств і організацій, які виготовляють, зберігають, контролюють або використовують лікарські засоби.
Фармакопейна стаття (ФС)—складова частина аналітично-нормативної документації, що встановлює вимоги до лікарського засобу, його упаковки, умов і термінів зберігання та методів контролю якості лікарського засобу.
Лікарські препарати, які занесені до Фармакопеї, називають офіцинальними (officina – майстерня, аптека), або фармакопейними. Ліки, які виготовлені за рецептом лікаря, а не за приписами, що є у Фармакопеї, називають магістральними.
Правила виписування рецептів на лікарські препарати
Рецепт на лікарський засіб – письмовий припис відповідній фізичній особі лікарського засобу медичним працівником, який має на це право згідно з законодавством України про охорону здоров’я, що містить назву лікарського засобу або складові частини активних і допоміжних речовин для його виготовлення та спосіб його застосування. Рецепт є юридичним документом, за який лікар несе судову відповідальність. Правила виписування рецептів та вимог-замовлень на лікарські засоби і вироби медичного призначення регламентовані Наказом Міністерства охорони здоров`я України 19.07.2005 № 360.
Загальноприйнятою є така структура рецепта:
| Inscriptio I | — перший рядок, у цій частині ставлять штамп лікувального закладу (його назву, адресу, номер телефону, код). |
| Inscriptio II | — другий надпис, який містить вікову групу хворого (дитячий, дорослий) і дату складання рецепта. |
| Nomen aegroti | — прізвище та ініціали хворого (розбірливо), вік. Якщо хворим є сам лікар, який виписав рецепт, то пишуть “pro mi” (для мене). |
| Nomen medici | — прізвище та ініціали лікаря (розбірливо), що виписав рецепт. |
| Invocatio s. praepositio | — звернення лікаря до фармацевта з проханням приготувати і видати або тільки видати лікарський препарат. |
| Designatio materiarum s. ordinatio | — найменування лікарського засобу, перелік лікарських засобів, що входять до складу простого або складного пропису. Спочатку наводять головний діючий засіб (отруйний, сильнодіючий, наркотичний) – remedium basis (cardinale); потім перелічують допоміжні речовини, які сприяють прояву дії головного (основного) засобу, його лікувальному ефекту, – remedium adjuvans; потім зазначають засоби, що покращують смак і запах головного засобу, – remedium corrigens; і наприкінці – формоутворювальні речовини, що надають певної форми лікарському препарату і є середовищем або основою для розподілу вищеназваних речовин, – remedium constituens. Слід підкреслити, що adjuvans, corrigens і constituens додають до головного засобу лише у тих випадках, коли у цьому є потреба. |
| Subscriptio s. praescriptio | — прохання лікаря до фармацевта про приготування певної лікарської форми і відпускання її у певній кількості. |
| Signatura | — рекомендації лікаря хворому про спосіб приймання ліків. На державній мові у цій частині рецепта коротко і вичерпно зазначають: 1) спосіб дозування (по 1 чайній ложці, по 1 мл, по 2 таблетки і т.д.); 2) шлях введення (підшкірно, всередину, внутрішньовенно і т.д.); 3) частоту, час і тривалість приймання препарату (3 рази на день, перед їдою, при головному болі). |
Існують скорочений та розгорнутий способи виписування рецептів
Схема короткого (скороченого) способу виписування рецептів
|
|
|
|
Згідно з цією схемою прописують розчини, суспензії, мазі, лініменти, присипки.
Виписування ряду інших лікарських форм дещо відрізняється від цієї загальної схеми.
1. При оформленні рецептів на настойки, рідкі екстракти, новогаленові препарати, офіцинальні і патентовані ліки (мазі, пасти, лініменти) концентрацію не зазначають. Аналогічно, із зазначенням тільки кількості препарату прописують таблетки, драже, гранули, супозиторії.
2. У прописах настоїв та відварів замість процентної концентрації ставлять вагову кількість рослини, з якої готують лікарську форму.
Порівняння наведених схем показує, що при оформленні скороченої форми пропису фармацевту пропонують взяти потрібну кількість препарату в готовій лікарський формі, тоді як при оформленні розгорнутої форми пропису перелічують всі інгредієнти, що входять до складу препарату, і дають вказівку про виготовлення певної лікарської форми.
Зі сказаного зрозуміло, що скорочений варіант використовують в основному для виписування готових лікарських форм, а розгорнутий – для виписування форм, які готують в аптеці.
РІДКІ ЛІКАРСЬКІ ФОРМИ
До рідких лікарських форм відносять розчини, суспензії, емульсії, слизи, настої, відвари, настойки, рідкі екстракти, мікстури, лініменти. Іноді лініменти відносять до м`яких лікарських форм.
Розчини – Solutiones (Sol.)
Розчин – це рідка лікарська форма, яку готують шляхом розчинення однієї або кількох лікарських речовин (твердих, рідких або газоподібних) у розчиннику. За розчинники використовують воду очищену (Aqua purificata), спирт етиловий (Spiritus aethylicus 40%, 70%, 90%, 95%), гліцерин (Glycerinum) і рідкі олії: вазелінову (Oleum Vaselini), мигдальну (Oleum Amygdalarum), соняшникову (Oleum Helianthum), оливкову (Oleum Olivarum), персикову (Oleum Persicorum). Відповідно до цього розчини поділяють на водні, спиртові, гліцеринові та масляні. Використовують розчини зовнішньо, всередину та для парентерального введення (під шкіру, внутрішньом`язово, внутрішньовенно, внутрішньоартеріально і т.д.).
Розчин складається з основної, діючої, речовини (basis) і формоутворювальної — розчинника (constituens). Простий розчин містить одну розчинену лікарську речовину, складний — кілька.
Rp.: Olei Amygdalarum 20 ml
Gummi Armeniacae 10,0
Aquae purificatae ad 200 ml
D.S. По 1 столовій ложці всередину 3 рази на день.
Насіннєві емульсії готують шляхом розтирання з водою насіння гарбуза, солодкого мигдалю, земляного горіха та ін. У насінні містяться олії і слизисті речовини, які виявляють емульгуючі властивості. У таких випадках спеціальні емульгатори не додають. Концентрація насіннєвих емульсій 1:10 (відношення кількості насіння до загальної кількості емульсії). Виписують насіннєві емульсії двома способами: повним та розгорнутим.
Виписати 150 мл емульсії із насіння солодкого мигдалю (Seminis Amygdali dulcis) для приймання всередину по 1 столовій ложці 6 разів на день.
Rp.: Seminis Amygdali dulcis 15 ml
Aquae purificatae ad 150 ml
D.S. По 1 столовій ложці всередину 6 разів на день.
Rp.: Emulsi seminis Amygdali dulcis 150 ml
D.S. По 1 столовій ложці всередину 6 разів на день.
Всі емульсії є нестійкими лікарськими формами, готують їх ex tempore, зберігають у прохолодному місці та використовують протягом 3-4 днів.
Настойки і рідкі екстракти
Мікстури
Мікстура — рідка лікарська форма, суміш лікарських засобів, розчинених або суспендованих у рідині. Її виготовляють на дистильованій воді. Мікстури, призначені для застосування всередину, дозують градуйованими склянками або ложками. Столова ложка містить 15 мл, десертна — 10 мл, чайна — 5 мл водного розчину. Дітям до 3 років мікстури призначають чайними, від 4 до 10 років — десертними, а від 11 років — столовими ложками. Мікстури виписують на 10 — 12 приймань, тобто на 3 —4 дні.
Мікстури широко використовують для приймання всередину. Їх перевага перед твердими лікарськими формами полягає в тому, що розчинні або суспендовані в рідині речовини легше абсорбуються (всмоктуються), швидше діють і менше подразнюють тканини. Разом з тим мікстурам властиві деякі недоліки: менша точність дозування, недостатня портативність, а також те, що розчинені речовини швидше втрачають свою активність.
Якщо до складу мікстури входить настій або відвар, то, окрім самостійного лікувального ефекту, він є одночасно і розчинником. Виписують настій або відвар в першому рядку скороченим способом. Далі перелічують усі інші інгредієнти мікстури із зазначенням їх кількості, розрахованої на всю мікстуру. При цьому необхідно пам`ятати, що в 1 мл будь-якої настойки (екстракту) міститься в середньому 50 крапель. Перед використанням такі мікстури потрібно збовтувати.
Виписати мікстуру, до складу якої входять настій трави горицвіту (Adonis vernalis, р.д. 0,5), натрію бромід (Natrii bromidum, р.д. 0,7). Приймати всередину 3 рази на день.
M.D.S. По 1 столовій ложці всередину 3 рази на день.
Перед використанням збовтувати!
Виписати мікстуру Бехтерєва.
Codeini phosphatis 0,2
M.D.S. По 1 столовій ложці всередину 3 рази на день. Перед використанням збовтувати!
Виписати мікстуру Павлова.
Rp.: Natrii bromidi 1,0
Coffeini-natrii benzoatis 0,5
Aquae purificatae 200 ml
M.D.S. По 1 столовій ложці всередину 3 рази на день. Перед використанням збовтувати!
Лініменти (Linimenta, Lin.)
Рідкі мазі поділяють залежно від їх фізико-хімічних властивостей на дві групи.
1 Гомогенні лініменти (лініменти-розчини) являють собою істинні розчини або суміші двох і більше взаєморозчинних інгредієнтів (наприклад, жирних олій з ефірними маслами, хлороформом, ефіром, метилсаліцилатом, розчином аміаку спиртовим), або напівпрозорі однорідні драглисті суміші (мила у спирті). До складу гомогенних лініментів можуть входити і тверді лікарські засоби (ментол, камфора, анестезин та ін.).
2 Суспензійні, або емульсійні лініменти, які є тонкими колоїдами речовин, що нерозчинні у дисперсійному середовищі. Суспензійні лініменти являють собою ніжні колоїди нерозчинних порошкоподібних речовин (найдрібніші порошки цинку окису, крохмалю та ін.) у воді, гліцерині, оліях та інших рідинах, для їх утворення необхідне додавання відповідних емульгаторів.
Основою для лініментів використовують рідкі олії: вазелінова (Oleum Vaselini), льняна (Oleum Lini), соняшникова (Oleum Helianthi), оливкова (Oleum Olivarum), рицинова (Oleum Ricini), масло дурману (Oleum Hyoscyami) та ін.
Лініменти зручні для використання при опіках, обморожуваннях, ураженнях шкірних покривів, для косметичного застосування. Це малостійка лікарська форма, тому готують її на короткий термін. Перед використанням лініменти-суспензії і лініменти-емульсії необхідно збовтувати, про що роблять відповідний запис у сигнатурі.
Магістральні лініменти прописують у кількості 50-100 мл розгорнутим способом із зазначенням назв інгредієнтів і їх кількостей. Після цього пишуть вказівку про приготування відповідної лікарської форми: “M. f. linimentum” і “D.S.”.
Виписати 100 мл рідкої мазі, до складу якої входять хлороформ (Chloroformium) і метилсаліцилат (Methylii salicylas) по 20%. Для розтирання суглобів.
Methylii salicylatis āā 20 ml
Olei Helianthi ad 100 ml
D.S. Розтирати суглоби. Перед використанням збовтувати.
У наш час цілий ряд готових лініментів виробляє фармацевтична промисловість. Такі лініменти виписують як офіцинальні форми скороченим способом із зазначенням або без зазначення концентрації діючих речовин.
Концентрацію зазначають лише у тому випадку, коли рідку мазь виробляють із різним вмістом лікарських речовин.
Прописати лінімент алое (Aloe) у флаконах по 50 мл.
Rp.: Lin. Aloes 50 ml
D.S. Наносити на уражену поверхню 2 рази на день.
Прописати 50 мл лініменту “Санітас” для втирання в осередки депігментації 2 рази на добу.
Rp.: Lin. “Sanitas” 50 ml
D.S. Втирати в осередки депігментації 2 рази на добу.
Прописати 10 мл 1% лініменту сангуїтрину (Sanguitrinum) для змазування уражених ділянок шкіри 2 рази на добу.
D.S. Змазувати уражені ділянки шкіри 2 рази на добу.
Rp.: Aerosoli “Ingalyptum” 30,0
D.S. По одній інгаляції 3 рази на день.
Rp.: Natrii hydrocarbonatis
Natrii chloridi ana 15,0
D.S. По 1 чайній ложці на 1 склянку води для полоскання горла.
Виписати 30,0 найдрібнішого порошку анестезину (Anaesthesinum) для присипання уражених ділянок шкіри.
Rp.: Dermatoli 5,0
M. f. pulv. subtilissimus
D.S. Присипати уражені ділянки шкіри.
Якщо до складу складного недозованого порошку (присипки) входять тільки два інгредієнти, то його можна виписати і скороченим способом.
Виписати 50,0 присипки, до складу якої входить 5% аміказолу (Amycazolum). Для присипання уражених ділянок шкіри.
D.S. Присипати уражені ділянки шкіри.
При виписуванні присипки дитині, враховуючи вразливість дитячої шкіри та її високу всмоктувальну здатність, необхідно ретельно дотримуватися концентрації лікарської речовини.
Розділені порошки так само, як і нерозділені, можуть бути простими і складними. Як правило, їх виписують із зазначенням точної дози на один прийом і загальної кількості порошку. Спеціальних вказівок про те, що лікарська речовина повинна бути видана у порошках, не роблять, оскільки вона перебуває у своєму природному стані. Маса дозованого порошку повинна бути не меншою ніж 0,1 і не більшою за 1,0. Для рослинних порошків мінімальна маса допускається 0,05. Якщо дози лікарських засобів становлять масу, меншу ніж 0,1 (або 0,05 для рослинних порошків), то у цьому випадку додають індиферентні речовини: буряковий цукор (Saccharum), молочний цукор (Saccharum lactis), порошок солодкового кореня (Pulvis Glycyrrhizae), глюкозу (Glucosum). Оптимальна маса порошків становить 0,3-0,5.
Виписати 20 порошків кальцію глюконату (Calcii gluconas, р.д. 0,5) для приймання всередину по 1 порошку 3 рази на день.
Rp.: Calcii gluconatis 0,5
S. По 1 порошку всередину 3 рази на день до їди.
Виписати 10 порошків камфори розтертої (Camphora trita, р.д. 0,25) у парафіновому папері. Призначити по 1 порошку всередину 2 рази на день.
Rp.: Camphorae tritae 0,25
D. t. d. N.10 in charta paraffinata
S. По 1 порошку всередину 2 рази на день.
При прописуванні порошків рослинного походження і складних офіцинальних порошків припис починають зі слова Pulvis.
Виписати 12 порошків із кореня ревеня (Pulv. rad. Rhei, р.д. 0,5) для приймання всередину по 1 порошку на ніч.
Rp.: Pulv. rad. Rhei 0,5
S. По 1 порошку всередину на ніч.
Rp.: Pulv. Doveri 0,5
D. t. d. N.12 in charta cerata
S. По 1 порошку всередину 3 рази на день.
Виписати 10 порошків папаверину гідрохлориду (Papaverini hydrochloridum, р.д. 0,02) з анестезином (Anaesthesinum, р.д. 0,3) для приймання всередину 3 рази на день до їди.
Rp.: Papaverini hydrochloridi 0,02
S. По 1 порошку всередину 3 рази на день до їди.
Виписати 10 порошків платифіліну гідротартрату (Platyphyllini hydrotartras, р.д. 0,003) і папаверину гідрохлориду (Papaverini hydrochloridum, р.д. 0,03). Призначити всередину 3 рази на добу.
Rp.: Platyphyllini hydrotartratis 0,003
Papaverini hydrochloridi 0,03
S. По 1 порошку всередину 3 рази на добу.
Існують крохмальні капсули або облатки (Capsulae amylaceae seu oblatae) і желатинові (Capsulae gelatinosae).
У наш час користуються переважно желатиновими капсулами. Вони бувають тверді з кришечками (Capsulae gelatinosae durae operculatae) та еластичні закриті (Capsulae gelatinosae molles, seu elastice).
У випадках, коли необхідно, щоб желатинові капсули не розпадалися у лужному середовищі верхнього відділу тонкого кишечника, їх обробляють формальдегідом. Такі капсули називають глютоїдними (Сapsulae glutoidales seu gelloduratae). При прописуванні препаратів у капсулах необхідно враховувати такі особливості:
1. Після назви лікарського засобу зазначають не дозу препарату, а його кількість у одній капсулі.
2. Для будь-якої дози препарату додавати індиферентні речовини не потрібно.
4. Якщо доза речовини перевищує кількість, яка поміщається у капсулі, то на один прийом призначають потрібну кількість капсул.
Rp.: Doxycyclini hydrochloridі 0,05
D. t. d. N.12 in caps. gel.
Виписати 20 порошків панкреатину (Pancreatinum, р.д. 0,5) у крохмальних капсулах. Приймати по 1 капсулі 3 рази на день.
S. По 1 капсулі 3 рази на день.
Для практичного застосування у вигляді мікрокапсул виготовляють цілий ряд лікарських засобів. Мікрокапсульовані ліки випускають також у вигляді таблеток, суспензій, спансул і у ректальних капсулах. Вивчається можливість застосування мікрокапсул у ін`єкціях, очних краплях, імплантаційних таблетках. Особливий інтерес становлять пластирні смужки з нанесеним тонким шаром мікрокапсульованих лікарських речовин. Спансули являють собою тверді желатинові капсули, які містять певну кількість гранул, мікродраже або мікрокапсул лікарських речовин.
Таблетка— тверда дозована лікарська форма, що виготовляється шляхом пресування лікарських речовин або суміші лікарських і допоміжних (цукор, молочний цукор, глюкоза тощо) речовин. Таблетки приймають усередину (Tabulettae ad usum internum), під язик (Tabulettae sublinguals), зовнішньо (Tabulettae ad usum externum), для підшкірної імплантації (Tabulettae implantatae). Таблетки виготовляють промисловим способом. Вони можуть бути вкриті оболонкою, для чого використовують пшеничне борошно, крохмаль, цукор, порошок какао, барвники, харчові лаки.
У таблетках випускають різні за агрегатним станом речовини. Таблетки — зручна лікарська форма: мають приємний вигляд, зберігаються тривалий час, маскують неприємний смак багатьох лікарських засобів, портативні. Таблетки дають змогу досить точно дозувати лікарські речовини (помилка ±5%).При застосуванні багатошарових таблеток досягають послідовної абсорбції (всмоктування) кількох лікарських речовин, а також подовження їх дії. Сучасна промислова технологія виготовлення таблеток гарантує високу якість і швидкість їх випуску. Проте таблетки мають і деякі недоліки: іноді відбуваються хімічні перетворення їх складових частин, змінюється колір, у разі тривалого зберігання вони можуть втрачати розчинність і проходити через систему травлення у незміненому вигляді.
При виписуванні простих і складних таблеток першим способом після слова “Recipe” у родовому відмінку зазначають назву засобу або засобів і їх разові дози. У subscriptio позначають: D. t. d. N. in tab. Потім оформляють сигнатуру.
S. По 1 таблетці всередину 3 рази на день.
Виписати 20 таблеток ацетилсаліцилової кислоти (Acidum acetylsalicylicum, р.д. 0,5) з кофеїном (Coffeinum, р.д. 0,05). Приймати всередину по 1 таблетці 2 рази на день.
Rp.: Acidi acetylsalicylici 0,5
S. По 1 таблетці всередину 2 рази на день.
Виписати 150 таблеток ізоніазиду (Isoniazidum, р.д. 0,3). Приймати по 1 таблетці всередину 3 рази на день після їди.
Rp.: Tab. Isoniazidi 0,3 N. 150
D.S. По 1 таблетці всередину 3 рази на день після їди.
Другим способом виписують також офіцинальні таблетки і таблетки складного складу зі спеціальною назвою (“Аерон”, “Кофалгін”, “Алохол”, “Аскофен” та ін.).
Виписати 20 таблеток теоброміну (Theobrominum). Приймати всередину по 1 таблетці 3 рази на день після їди.
Rp.: Tab. Theobromini N. 20
D.S. По 1 таблетці всередину 3 рази на день після їди.
Виписати 30 таблеток, покритих оболонкою, “Алохол” (“Allocholum”). Приймати по 1 таблетці всередину 3 рази на день до їди.
Rp.: Tab.“Allocholum” N. 30
D.S. По 1 таблетці всередину 3 рази в день до їди.
Допоміжними (для даної лікарської форми) засобами є цукор, крохмаль, магнію карбонат, тальк, пшенична мука, гідрогенізовані жири, какао, шоколад, харчові барвники, лаки. Наповнювачі, які додають для збільшення маси, у рецептах не зазначають. Для захисту ліків від дії шлункового соку драже покривають оболонкою, яка розчиняється у лужному середовищі кишечника. Маса драже коливається від 0,1 до 0,5, але не повинна перевищувати 1,0. Час, за який драже повинні розпастися, не має перевищувати 30 хвилин.
Позитивний і негативний вплив драже подібний до таблеток. Виписують драже, як і таблетки, трьома способами. Якщо у цих лікарських формах містяться речовини, активність яких визначають біологічними методами, то зазначають не масові частки, а одиниці дії. Виготовляють драже в упаковці, яка захищає їх від впливу зовнішнього середовища. У формі драже виготовляють аміназин, діазолін, диколін, пропазин, багато вітамінних препаратів, полівітаміни та ін.
Виписати 20 драже діазоліну (Diazolinum) по 0,1 г. Призначити всередину по 1 драже двічі на день
Rp.: Dragee Diazolini 0,1
S. Приймати всередину по 1 драже 2 рази на день після їди.
Цей рецепт можна виписати так:
Rp.: Dragee Diazolini 0,1 N. 20
D. S. Приймати всередину по 1 драже 2 рази на день після їди
Виписати 30 драже ундевіту (Undevitum). Приймати по 1 драже 2 рази на день.
Rp.: Dragee Undeviti N. 30
D.S. По 1 драже всередину 2 рази на день.
(Називний відмінок однини – Spesies, родовий відмінок
однини – Speciei, родовий відмінок множини – Specierum)
При використанні беруть чайну, десертну або столову ложку збору на склянку води, настоюють, проціджують через марлю і застосовують згідно з призначенням.
Частини лікарських рослин можуть входити у збори неподрібненими (наприклад, квітки ромашки, бузини, деяке насіння і ягоди). Однак частіше сировину, із якої готують збори, подрібнюють. Листя, траву, кору ріжуть; корені, кореневища, плоди і насіння подрібнюють. Ступінь подрібнення рослинного матеріалу залежить від виду збору, для якого вони призначені. Складові частини збору ретельно перемішують. Якщо до складу збору входять ефірні олії або солі, то їх вводять у вигляді розчинів шляхом зрошування маси збору при перемішуванні. Потім збір висушують при температурі не вище 60 0 С.
При прописуванні офіцинального збору у рецепті зазначають лише його офіцинальну назву і загальну кількість (скорочена форма припису). Магістральні збори (прості і складні) виписують повним способом. У сигнатурі необхідно детально зазначити спосіб приготування і застосування ліків.
Виписати заспокійливий збір (Species sedative). Одну столову ложку збору заварити двома склянками кип`ятку, настояти 30 хвилин. Приймати по ½ склянки всередину вранці і ввечері.
Rp.: Rhiz. cum rad. Valerianae 15,0
Folii Menyanthidis āā 20,0
D.S. Одну столову ложку збору заварити двома склянками кип`ятку, настояти 30 хвилин, процідити. Пити по ½ склянки 2 рази на день (вранці і ввечері).
Виписати 100,0 печінкового збору.
Rp.: Speciei cholagogae 100,0
D.S. Одну столову ложку збору заварити склянкою кип`ятку, настояти 15 хвилин, процідити і пити по 50 мл 3 рази на день за 30 хвилин до їди.
Якщо до складу збору входять лікарські рослини, що містять сильнодіючі речовини, то його необхідно, як виняток із загального правила, виписувати розділеним на окремі дози.
Виписати 10 доз збору, який містить по 2,0 трави горицвіту (herba Adinidis vernalis) і 1,5 кореневища з коренями валеріани (rhizoma cum radicibus Valerianae). Дозу заварити склянкою кип`ятку і настояти протягом 30 хвилин. Приймати по 1 столовій ложці всередину 3 рази на день.
Rp.: Herbae Adonidis vernalis 2,0
Rhiz. cum rad. Valerianae 1,5
S. Дозу збору заварити склянкою кип`ятку і настояти 30 хвилин. Приймати по 1 столовій ложці всередину 3 рази на день.
М`ЯКІ ЛІКАРСЬКІ ФОРМИ
До м`яких лікарських форм належать мазі, пасти, свічки (суппозиторії), пластирі.
Мазі – Unguenta (Ung.)
(Називний відмінок однини – Unguentum, родовий відмінок однини – Unguenti)
Мазь — м’яка недозована лікарська форма в’язкої консистенції для зовнішнього застосування. Лише у виняткових випадках при призначенні в мазях засобів, які виявляють виражену резорбтивну дію, їх слід виписувати дозовано.
Виготовляють мазі шляхом змішування різних лікарських засобів (basis) з формоутворювальними речовинами (constituens), які називають мазевими основами. Мазі здатні утворювати на поверхні шкіри або слизової оболонки рівну плівку, що не сповзає.
За основну речовину в складі мазей використовують антибіотики, сульфаніламіди, гормони, солі важких металів, в`яжучі, подразнювальні та інші засоби. Мазевими основами можуть бути тваринні, рослинні жири та їх похідні, жироподібні речовини, вуглеводи, силікони, гліцерогелі, поліетиленоксиди, фітостерини, бентонітові глини.
Тваринні і рослинні жири:
1 Свинячий жир (Axungia poroina depurata, s. Adeps suillus depuratus).
2 Яловичий жир (Sebum bovinum).
3 Гідрогенізовані жири (Adeps hydrogenata).
4 Арахісова олія (Oleum Arachidis).
5 Соняшникова олія (Oleum Helianthi).
6 Персикова олія (Oleum Persicorum).
1 Ланолін (Lanolinum).
2 Віск бджолиний (Cera).
3 Cпермацет (Cetaceum).
1 Вазелін (Vaselinum).
2 Парафін (Paraffinum).
3 Вазелінова олія (Oleum Vaselini).
4 Озокерит (Ozokeritum).
Практичне призначення мазей дозволяє розділити їх на мазі поверхневої і глибокої дії. Перші призначені для впливу на епідерміс шкіри і слизові оболонки (лікування ран, опіків, косметичні мазі). Другі чинять резорбтивну дію на більш глибокі шари шкіри. Мазь проникає через шкіру переважно по протоках сальних залоз. Резорбтивна здатність шкіри посилюється в результаті знежирювання епідермісу, гіперемії шкіри, її мацерації. Високу резорбтивну здатність має шкіра маленьких дітей.
Для одержання як місцевої, так і резорбтивної дії мазь можна вводити в пряму кишку.
Источник
